12-річний Марко (ім'я змінено з етичних міркувань – авт.) вже 5 років живе в інтернаті.
Не тому, що його батьки загинули чи сидять у в'язниці. Мама з татом свідомо віддали його до інтернатного закладу, бо дитина не говорила.
В інтернаті сталося "чудо" - дитина почала розмовляти, бо тільки там, в 7 років виявили, що потрібно підрізати вуздечку під язиком.
Ані батьки, ані лікарі в селі, де мешкала сім’я, ані сусіди чи спеціалісти з району не поцікавились тим, чому саме дитина не говорить. Вони просто не бачили дитини та її родини аж до семирічного віку, коли хлопчику потрібно було йти до школи.
Відтак тепер Марко змушений жити окремо від рідних, отримувати низькоякісну освіту, не мати нормальної моделі стосунків та навичок самостійного життя у соціумі.
Чому я так впевнено про це говорю?
Бо
...
Читать дальше »
)?-->
