Подружжя, які наважилися розірвати шлюб, чи можуть вони зберегти добрі взаємини між собою, а також стосунки зі своїми дітьми? І як звести до мінімуму психологічні травми дитини після розлучення батьків?

Дитина не винна у чварах батьків

Розлучення батьків – майже неминуча травма для їхньої дитини або дітей. Часто вони переживають значно більший стрес, ніж їхні батьки. Часом навіть зовні спокійні діти відчувають глибокі душевні переживання. Насправді, все залежить від культури поведінки та спілкування подружжя, батькам варто пам’ятати, що дитина не винна у їхніх чварах. І якщо вони готові йти на зустріч один одному заради спокійного стану дитини, вони домовляться. Емоційні заперечення: я такий, а ти така, я пішов, а ти пішла - це не доросла розмова, адже при цьому кожен із подружжя залишається при своїх інтересах, а страждає дитина.

Наслідки

         Іноді дитина замикається у собі, відчуває свою уявну провину і вважає себе джерелом розбіжності батьків. А часом діти стають гіперактивними, вимагаючи до себе постійної уваги. Прояви стресу у дитини можуть бути різними. Слід враховувати, що навіть при зовнішній байдужості і виправдань дорослих, що маленька дитина нічого не розуміє, безпосередні наслідки таких переживань, як правило, неминучі. 

Як допомогти дитині впоратися з важкою ситуацією?

         Батькам слід пояснити незмінність відносин члена сім'ї саме до дитини, сказати йому, що конфлікти, що відбуваються вдома, не відносяться до нього, що сам він ні в чому не винен. Треба пояснити дитині, що іноді дорослим людям краще жити окремо, ніж разом, так вони будуть щасливішими. Дитина повинна зрозуміти, що навіть після розлучення батьки будуть про нього піклуватися і проводити вільний час, відзначати свята і дні народження.

Для того, щоб пом'якшити наслідки ситуації розлучення, необхідно навіть з маленькою дитиною говорити про цю подію. Слід намагатися у присутності дитини говорити про інше батьку тільки у поважному тоні, щоб у дитини не виникло сумнівів, що його стали менше любити. По можливості, поясніть доступно для дитини причини розлучення, не варто йти від питання "чому це відбулося", але при цьому не слід вдаватися в непотрібні деталі.    

Намагайтеся у цей важкий час побалувати його, частіше проводити час разом, говорити дитині про те, як сильно ви його любите. Можливо, після розлучення буде потрібна допомога дитячого психолога. На жаль, деякі діти беруть розлучення настільки близько до серця, що у них починаються проблеми зі здоров'ям - зокрема, страждає серцево-судинна система. Батькам потрібно уважно стежити за дитиною, своєчасно звернутися за допомогою до фахівця. Депресія, замкнутість, смуток і безсоння - ось лише деякі наслідки розлучення для дітей. У них виникає почуття тривожності і непотрібності. Довга відсутність одного з батьків може викликати у дитини смуток і спустошення, неможливо передбачити реакцію дитини на розлучення.

Мати або батько поодинці можуть виявитися нездатними надати дитині матеріальну підтримку, якої вона потребує, тому розлучення впливає на дитину безпосередньо. Другий шлюб батьків викликає додаткові труднощі, оскільки діти не завжди приймають подружжя своїх батьків.

         Батьки повинні намагатися зберегти дружні відносини після розлучення заради дитини. Не варто забувати і про те, що за долю дитини несуть відповідальність обидва батьки - дитина не буває "колишньою".

         Якщо батькові і матері вдалося зберегти спокійні відносини після розлучення, надалі їм буде простіше вирішувати проблеми, що стосуються спільної дитини, і розраховувати на допомогу один одного у складних ситуаціях. Нормальне спілкування необхідно для дітей, адже їм важливо і потрібно знати, відчувати, що хоч батьки і живуть окремо, вони як і раніше цінують один одного.

        З колишнім чоловіком або дружиною слід детально обговорити можливість зустрічей і спілкування з дитиною. Не слід перешкоджати розвитку відносин і позбавляти одного з батьків участі у вихованні дитини. Така поведінка лише загострить ситуацію, ви караєте не колишнього чоловіка або дружину, а свою дитину.

Розлучення батьків, говорять психологи, утричі збільшує можливість розлучення у майбутньому їхніх дітей. А у малюків, котрі зростали у повній сім’ї, у дорослому віці розпадається лише один із двадцяти шлюбів.

Відносини дитини з батьками після розлучення

          Ко­ли ди­ти­на відмовляється спілкуватися з од­ним із батьків, намагай­те­ся відновити сто­сун­ки. Мож­ли­во, та­ким чи­ном ди­ти­на намагається підтримати за­ли­ше­но­го із батьків, особ­ли­во як­що ба­чить, як той страждає.

          Іноді підлітки по­чи­на­ють маніпулювати до­рос­ли­ми, на­ма­га­ю­чись діяти у своїх інтересах.

          Щоб вик­лю­чи­ти ситуацію на­сильст­ва, інцесту, будь­те уважні до слів ди­ти­ни, дізнайтеся дум­ку близь­ких знай­о­мих, щоб перевірити реальність загро­зи і, як­що необхідно, за­без­пе­чи­ти без­пе­ку.

         Ди­ти­на відчуває се­бе про­дов­жен­ням двох лю­дей, бать­ка і матері, і якщо їй не до­зво­ле­но лю­би­ти од­но­го з них мо­же відчути се­бе роз­ко­лотою надвоє.

         Дітям важ­ли­во ма­ти по­зи­тив­не уяв­лен­ня про обох батьків: бу­ти си­ном або доч­кою «зрад­ни­ка» або «зрадниці» і при цьо­му відчувати се­бе упев­не­ним, успішним, гар­ним - не­мож­ли­во.

          Світ ди­ти­ни після роз­лу­чен­ня батьків змінився, відповідальність за це не­суть обоє - зна­чить, їм обом до­ве­деть­ся з'ясу­ва­ти справ­ж­ню мотивацію дити­ни і ра­зом обміркувати, як збе­рег­ти зв'язок.

          В ідеалі мама і тато повинні підтримувати дружні відносини. Уважно поставтеся до того, що зараз дитині дуже сумно. Розлучення не з тих подій, які швидко забуваються. І, перш ніж найгірше буде позаду, знадобиться принаймні 2-3 роки. Намагайтеся бути терплячими.

         Колишніх батьків не може і не повинно бути. Згадайте про інтереси дитини. Нехай у вас подружнє життя не склалося, але це не означає, що ваш шлюб був невдалим, адже ваші діти народжувалися і росли в любові! Не забороняйте колишньому чоловікові бачитися з дитиною, не шантажуйте його і не розповідайте дітям про ваш конфлікт. Адже спілкування батьків з дітьми - дуже важливо для обох сторін.

 

         Є речі, які не варто робити ніколи і ні за яких обставин. В іншому випадку ви ризикуєте втратити довіру своєї дитини і приректи його на душевні страждання.

✓ НІКОЛИ НЕ з'ясовуйте відносини при дитині.

✓ НІКОЛИ НЕ звинувачуйте свого малюка в тому, що він схожий на батька.

✓ НІКОЛИ НЕ вимовляєте фраз "тато нас більше не любить".

✓ НІКОЛИ НЕ диктуйте дитині, що він повинен сказати батькові і коли.

✓ НІКОЛИ НЕ бороніть спілкуванню батька з дітьми після розлучення. Навіщо давати привід і тому, й іншому звинувачувати вас згодом?!

 

З ким із батьків залишити дитину після  розлучення

Сім'я створюється і функціонує як інститут не для пошуків прожитку, спільного проживання, буйства пристрастей тощо двох осіб різної статі. В ідеалі сім'я потрібна людству як середовище для повноцінного виховання дітей. Все інше - засіб. І природа боляче карає нас, коли ми ці цілі і засоби плутаємо. З'явилася дитина - тепер його виховання, і ніщо інше, стало метою для батьків.

Руйнуючи свою сім’ю, ми, на жаль, включаємо ланцюгову реакцію руйнування сімей в майбутніх поколіннях. У житті буває всяке, але для нас має бути законом: «Ми — великі, ти — маленький; ми даємо, і даємо з любов’ю, ти береш, і береш без осуду. Тому що, коли ти станеш великим, ти так само передаси все, що зможеш, своїм дітям. І вони тебе не засудять, бо ти для них будеш «самим хорошим батьком на світі», якими і ми були для тебе».

У свідомості дитини повинні бути «тато» і «мама» разом, незалежно від того, як і де живуть носії цих його священних образів. Поняття «мама краще тата» і «тато краще мами» по суті своїй деструктивні, тому що «мама» і «тато» для дитини — не дві рівноправні особистості, як, наприклад, для судді, а два безумовно визнаних авторитету по виконанню чоловічий і жіночий ролі в світі людей.

Поради батькам

Батькам слід знати, що діти багато в чому копіюють їх поведінкові стереотипи. Дитинство - це час, коли діти ростуть і дізнаються про нове, і зовсім не час для дорослих переживань і стресів. Обов’язок обох батьків - створити здорову атмосферу для розвитку дитини.

       Дайте дитині час, щоб звикнути до нового стану речей і життя з одним із батьків. Йому потрібен час, щоб пристосуватися до всіх змін, що відбулися.

       Відразу скажіть дитині, що її провини у розлученні батьків немає. Зазвичай після розлучення батьків у дітей з'являється почуття провини без жодної видимої причини.

      Розлучення жодним чином не зменшує батьківську відповідальність. Вам слід обов'язково зустрічатися з нею і проявляти турботу і увагу.

      Не змушуйте дітей приймати вашу сторону і ніколи не втягуйте її в свої сварки й інтриги!!!