Останнє засідання комісії з питань захисту прав дитини,мабуть, надовго запам’ятається всім присутнім. Як і завше, всі питання, винесені службою у справах дітей на колегіальний розгляд, були складними й спірними. Та особливої гостроти набуло обговорення звернення батька щодо визначення порядку його участі у вихованні двох малолітніх синів, старшому з яких 5 років, а меншому всього лише 7 місяців. Вразило те, що батько залишив сім’ю, коли дружина перебувала на 9 місяці вагітності. З’ясувалося, що під час сімейних скандалів він навіть дозволяв собі фізичне насильство над вагітною жінкою. А те, з ким на даний час проживає цей чоловік, взагалі шокувало членів комісії. Виявилося, що це педагог-вихователь старшого сина колишнього подружжя. На час їхнього розлучення вона також уже була вагітною. Що це? Велике кохання чи надзвичайна розбещеність і цинічність, аморальність і безвідповідальність? Чи можна відсутністю навичок усвідомленого батьківства виправдати будь-які вчинки батьків, котрі своєю поведінкою наносять психологічні травми своїм дітям?Кажуть, час і Бог розсудять. Але членам комісії необхідно було терміново приймати конкретне рішення з обговорюваного питання. Чим необхідно керуватися в таких випадках? Законом чи емоціями? Безперечно, чинним законодавством та першочерговими інтересами дітей, які мають право на безперешкодне спілкування з батьком, котрий проживає окремо. Саме це і було враховано комісією при прийнятті колегіального рішення. 
Але питання моралі , совісті й честі всіх осіб, причетних до цієї родинної драми, залишаться поза правовим актом, який за рекомендацією комісії буде прийнято органом опіки та піклування міської ради. 
Отака життєва історія - дев’яте питання порядку денного комісії з питань захисту прав дитини...